Технологія виготовлення листівки «Ромашка» в техніці квілінг

Квілінг – не тільки захоплююче хобі, а й спосіб оригінально оформити подарунки, листівки і навіть інтер’єр свого будинку. Ця нескладна, але потребуюча посидючості й акуратності техніка допоможе розвинути уяву і втілити в життя всі свої творчі фантазії.

Для виготовлення листівки нам знадобиться:

- папір для квілінгу (смужки шириною в пів сантиметра);

- клей ПВА;

- дерев'яні зубочистки або шило;

- лінійка і олівець;

- пінцет;

- ножиці.

Інструкція:

В якості основи візьмемо звичайний картон.

1. Щоб створити аплікацію у техніці квіллінг, необхідно зробити заготовки різної форми з закручених у спіраль паперових смужок.

Такі форми можуть бути відкритими - без використання клею, і закритими - склеєними. Для нашої аплікації можуть підійти і ті й інші, але ми будемо працювати із закритими формами. Беремо двома пальчиками паперову смужку білого кольору, трохи відтягуємо її і загинаємо край. Кладемо на нього шило або зубочистку і починаємо закручувати смужку, намагаючись робити спіраль щільною. Для того щоб зняти заготовку, потрібно трохи провернути зубочистку. 

Ми можемо використовувати звичайний офісний кольоровий папір. Його необхідно розрізати на смужки шириною в пів сантиметра. Простіше всього це зробити канцелярським ножем, адже можна різати кілька аркушів відразу. Але для роботи краще всього використовувати спеціальні заготовки для квіллінгу, вони будуть виглядати акуратніше і об'ємніше. Адже такі заготовки роблять машини, а папір, порізаний вручну, буде виглядати не так акуратно. 

2. Базовий елемент у квиллінгу називається рол. Він являє собою смужку паперу, скручену в рулон. Після скручування у вас вийде ось така заготовка. 

Притримуємо кільце пальцями і трохи розпускаємо його, після чого закріплюємо зовнішній край за допомогою клею. 

Таким способом робимо шість білих заготовок для пелюсток ромашки, одну жовту для серединки і дві для зелених листочків. 

3. Тепер ми будемо працювати із заготовками. Акуратно притискаючи краї заготовок з потрібних сторін, надаємо їм форму, з такого ролу можна зробити лист, півмісяць, краплю і багато іншого. Ми трохи витягнемо наші пелюстки.

4. Тепер викладаємо всі елементи квітки на картон і обводимо їх олівцем. 

5. Візьмемо один елемент квітки пінцетом, змастимо його клеєм і акуратно розташуємо на нашій майбутній листівці. Спочатку приклеюємо пелюстки, після - серединку ромашки. Стеблинку зробимо зі звичайної паперової смужки, складеної вдвічі. Після чого приклеюємо зелені листочки.

6. Залишаємо нашу листівку, щоб добре висох клей. 

Пам'ятаємо, що для закріплення елементів у квиллінгу не потрібно багато клею. Наносити його можна як звичайної зубочисткою, так і спеціальним тонким дозатором.

Якщо ви все робили по інструкції, то у вас вийде ось така чудова листівка.

Що ж таке пазл? Історія виникнення пазлів.

        Ми, учні 5 класу із зацікавленням  слухали розповідь про Пазли - іграшки зробленні власними руками винекло бажання виконати їх власними рукам . З   порад вчителя трудового навчання Олени Анатоліївни,  необхідно дослідити питання :  Що ж таке пазл? Яка історія виникнення пазлів? Опрацювавши різні інформаційні джерела, а саме журнали та тематичні сайти, ми дізналися наступне.
           Пазл (в перекладі з англійської puzzle – загадка, головоломка), що представляє собою мозаїку, яку потрібно скласти з безлічі фрагментів малюнка різної форми. Є однією з найбільш доступних іграшок, що розвивають логічне мислення, увагу, пам'ять, уяву. Такі диво-картинки дуже корисні для розвитку мислення і пізнавальних здібностей людини.Пазли були винайдені в Англії в 1761 році Джоном Спілсбері. Лондонський торговець географічними картами, придумав новий навчальний посібник – «розрізану географічну карту». Він став наклеювати чорно-білі гравюри географічних карт на розкішну тонку панель з ліванського кедра та червоного дерева і розрізати отриманий сендвіч на дрібні шматки химерної форми.
Таким чином учні нашого класу провели презентацію своїх досліджень і вирішили виконати проект "Виготовлення пазлів"

Історія виготовлення листівки

Історія виготовлення листівки.

 На уроках предмету "Технології" учні 8-А класу отримали завдання виконати творчий проект "Виготовлення листівки" за варіативним модулем. Перш ніж розпочати роботу ми вирішили дослідити питання виготовлення листівок взагалі, та технік, за допомогою яких можна зробити вітальну листівку. Також ми хотіли отримати відповідь на питання "Чи потрібні листівки в сучасному житті?"

Клас поділився на дві групи дослідників. Одна група вивчала питання з "Історії виникнення листівки", а друга група - "Різні техніки виготовлення листівок".

Дуже цікаві відкриття зробили наші дослідники. Виявляється, що листівка виникла у туманному Альбіоні в 1794 році. Якийсь художник Добсон відправив своєму другові поздоровлення зі святом, на якому намалював зі зворотної сторони картинку із зображенням сімейства навколо ялинки. Другові це сподобалося, і на наступний рік новоявлені листівки розлетілися вже по всіх знайомих спритного художника.

Звичайно, незабаром ідею підхопили підприємці, що пустилися малювати вітальні картки на продаж.

Є й інша версія. Вона говорить, що вперше різдвяні листівки з’явилися в 1841 році у вітрині книгарні в Шотландії. Чи не самі шотландці придумали цю версію, щоб позбавити англійців слави першовідкривачів?

За пальму першості сперечаються й французи. Стверджуючи, що одне з перших згадувань про новорічні листівки ставиться до 1777 року, коли «Паризький поштовий альманах» помістив повідомлення про те, що » поштою пересилаються як поздоровлення на всілякі випадки мальовані картинки часто з текстом; вони пересилаються відкритими для всякого».

Яка із цих версій більш правдоподібна точно не знає ніхто. Одне безсумнівно — що перша поштова листівка з’явилася із приводу Нового Року. І сьогодні різдвяні й новорічні листівки, мабуть, користуються найбільшою популярністю серед усіх поштових карток.

  

Друга група дослідників досліджувала питання різних технік виготовлення листівок. Виявляється існує безліч різних технологій роботи над листівками. Найбільш популярні мальовані листівки. Також створити листівку можна техніками:

- квілінг 

- скрапбукінг

- орігамі

тощо.

Таким чином учні нашого класу провели презентацію своїх досліджень і вирішили виконати проект "Виготовлення листівки технікою "квілівнг"".

Прикрасити одяг своїми руками так просто!

На уроці трудового навчання ми розглядали тему оздоблення одягу. Ця тема нам дуже сподобалась і ми вирішили дізнатись більше. Скориставшись інтернетом (www.segodnya.ua/lifestyle/style.html)ми дізнались:
Сучасна мода дуже жіночна.
І дизайнери всього світу з захопленням продовжують і розвивають цю тенденцію
А тенденція прикрашати одяг дуже до речі зараз.
Всі великі жінки вміло використовували переваги своєї статі і завжди підкреслювали те, що вони жінки.
Нашим сучасниць цього вміння трохи не вистачає. І це відбивається і на роботі, і, тим більше, в особистому житті.
Справи життєві так само вирішуються краще і швидше, якщо жінка виглядає як Жінка.
А прикрасити одяг своїми руками так просто!
В якості ілюстрацій до цієї статті я використовувала ідеї світових дизайнерів сезонів літо 2017 - зима 2018.
Щоб побачити більше прикладів і в повну величину, загляньте в альбом "Декор Прийоми декорування Дизайн". Тисніть на посилання і переходите в альбом.
А ми розглянемо останні тенденції в оздобленні одягу.
Перше місце займають квіти.
З шифону та бавовни,  шкіри, мішковини та шовку ... - Будь-які!
Квіти можуть бути з однієї тканини і з різних, часом зовсім «не придатних" за фактурою, а навпаки - з абсолютно різних груп тканин.
Одяг прикрашають квітами в близьких тонах, в одному кольорі або в контрастних.
Квіти нашиваються щільно або розкидаються по всьому виробу.
З квітів викладають малюнок або залишають в повному хаосі.
Більше всег дизайнери експлуатують квіти, зроблені найпростішим способом. Це кружечки тканини, обрізані хвилею або кутами і зібрані "пучком".
Робити такі квіти дуже швидко, але виглядають вони розкішно і зухвало - то, що так подобається дизайнерам.
Втім, і комбінувати квіти, бісер і паєтки - теж можна.
Ось, куди можна подіти всю обридлу біжутерію.
Можна і дерев'яні намиста прилаштувати.
Як на фото праворуч
Хітом цього сезону можна назвати ще бахрому.
Прикрашати одяг бахромою дуже просто.
А в комбінації з квітами, намистинками і паєтками - це просто скарб.
Ці ідеї використовували багато дизайнерів у своїх колекціях сезону літо 2017
Подивіться в збільшеному вигляді, як прикрашені ці брючки.
Всі деталі для такого прикраси є у Вашому шафі і на туалетному столику.
Але такі джинси або навіть пальто буде виглядати так, що всі бутики заплачуть)))

З декоративних деталей в цьому сезоні модно робити жабо, "погончики", кокетки і інші деталі.
Зрозуміло, прикрашати одяг можна не тільки квітами, але і іншими способами.
Наприклад - в'язаними деталями.
Квітам я приділила стільки часу, оскільки це зараз наймодніше прикраса одягу.
Завтра в цій статті Ви знайдете посилання на альбоми із прикрашання одягу від провідних дизайнерів.
А сьогодні - просто загляньте в фотоальбом "Декор Прийоми декорування Дизайн", щоб продовжити перегляд прикладів прикраси одягу від провідних дизайнерів.
рудно уявити собі щось більш гарне, ніж квітка. Витончений, ніжний, зворушливий ... Можна наповнити прекрасними квітами не тільки свій будинок, але і прикрасити образ. Квітка з тканини - це дуже стильне і жіночна прикраса, з яким ми можемо експериментувати. Їм легко можна прикрасити шпильку, ободок, брошка, капелюшок, сумку, туфлі і багато чого ще в жіночому гардеробі!
Як носити квіти?
Квіти з тканини Ви можете носити як окремий аксесуар (брошка, кулон, шпилька), так і доповнювати ними якісь деталі (прикрасити сумку, прикріпити до обідка).
У світлий час доби підійдуть квіти теплих, пастельних, приглушених тонів. А ось вечірній варіант дозволяє урізноманітнити життя більш яскравими фарбами і дорогими тканинами.
Всі ми намагаємося урізноманітнити свій гардероб. Ми купуємо речі, які подобаються, але з часом вони стають для нас звичними і вже не викликають тих емоцій, що в перші дні. Однак кожна жінка хоче відчувати себе особливою, змінювати себе, свій образ, знайти ту родзинку, яка властива тільки їй і нікому більше. Аксесуари покликані доповнити і завершити образ, створюваний нами і не тільки для речей куплених давно, але і для нових. Адже часто буває так, що нова річ хороша, але чогось в образі не вистачає.
Одним з таких аксесуарів і є брошка. Найцікавішою для створення свого стилю буде брошка, зроблена з тканини своїми руками, де в процесі створення немає меж фантазії її власниці.

Які додаткові технології можна використати при виготовленні листівки?

Вчитель трудового навчання на уроці запропонував виготовити листівку технікою оригамі та використати при цьому додаткові технології.Учні 5 класу вирішили обєднатися в дві групи та оздобити листівку двома додатковими технологіями, а саме технологію" квіліг" та технологію "скрапбукінг" .

Учні нашого класу з цікавістю виготовили даний проект.Всім бажаючим  

Актуальність ляльки-мотанки

   На уроці трудового навчання вчитель об'єднав у групи учнів класу. Нашій групі запропонував вивчити історію та актуальність ляльки-мотанки. Під час дослідження ми переглянули мережу Інтернет із цієї теми та знайшли потрібний матеріал, який пропонуємо на ваш розсуд.

  У сучасних умовах мотанки, нажаль, втрачають той глибокий, трішки магічний та сакральний зміст.  Але, враховуючи наш неспокійний час, ми вважаємо, що треба відновлювати традиції українського народу та використовувати ляльку-мотанку як оберіг для наших воїнів.

  У переважній більшості їх використовують як колоритний елемент інтерьеру, звичайний сувенір. Вплив новітніх технологій спостерігається у сучасних ляльках-мотанках та більшість майстрів починають використовувати різноманітні матеріали, орієнтуючись лише на власні вподобання. Але ми вважаємо, що без знання минулого немає майбутнього.

  Назва ляльки - «мотанка» походить від поняття «мотати», а загальний вигляд такої ляльки представляє собою фігурку людини, як правило жіночу або дитячу, виготовлену зі шматків тканини. Частини тіла такої ляльки з’єднувались вузликами.    Кожна така лялька, була та й лишається унікальним витвором майстра. Звісно, в давні часи лялька-мотанка виконувала важливу функцію оберега та талісмана для родини. 

   Тряпчана основа мотанки символізує дух та мудрість предків. Якщо подивитись на загальний вигляд таких іграшок, то мотанки мали гарно виражену голову, а тулуб, руки та ноги виглядали більш схематично. Разом із тканиною використовували й інші натуральні матеріали, наприклад, льняні нитки, з яких виготовляли волосся. Виразу та звичних рис обличчя лялька не мала. На деяких вишивали або викладали нитками хрест – давній символ сонця у слов’ян. Точного пояснення, чому ляльки-мотанки не мали вираженого обличчя, немає, однак більшість вчених та дослідників сходяться в думці, що очі - такі собі «двері» між реальним та потойбічним. Недоброго ока завжди боялися. А ще побутувало переконання, що саме через очі в ляльку може підсилитися усяка нечисть.

 Більш детально про ляльку-мотанку ви можете дізнатись в електронній книзі Народна лялька в блозі Барвисте намисто нашого вчителя Петриченко О.М. 

Які конструкційні матеріали застосовують для виготовлення рамок?

   Наш вчитель поставив перед нами завдання дослідити історію виготовлення рамки для фото.
Опрацювавши різні інформаційні джерела ми знайшли цікаву інформацію щодо виготовлення рамки для фотографій.

     Як вузька галузь декоративно-ужиткового мистецтва, рама пройшла довгий шлях розвитку. В добу Відродження в Італії її часто створювали засобами живопису на тій же дошці, що й головне зображення, додаючи візерунки. На фресках тої доби рами зазвичай прості і створювали лише візуальні кордони стінопису.
     Ускладнення прийшло в добу маньєризму (особливо в ритині). Рамець часто нагадує архітектурну споруду, прикрашену волютами, колонами, фронтонами і алегоричними зображеннями (рами портретів-ритин у книзі Джорджо Вазарі «Життєписи найвідоміших живописців, скульпторів і архітекторів»). Іноді подібна складна за побудовою рама створювалась і в портретах олійними фарбами (Генрі Говард, граф Суррей, 1546 р.
     Картинна рама стає важливим додатком до образу, створеному художником в добубароко. Рама вбирає стилістику доби, головні складові візерунків, їх форми і комбінації. Особливе місце посіли королівські портрети у Франції, а рами для них мають оздоби, близькі за стилем до пишних оздоб інтер'єрів палацу Версаль (рама королівського портрету Луї XIV, золочене дерево, замок Шенонсо.) Навіть репертуар візерунків підлягав в той час регламентації, узятий з античності та світу рослин, військової арматури тощо. До створення проектів картинних рам, ювелірних виробів, бронзи залучають найкращих художників та граверів. Рослинні візерунки чи гірлянди з квітами і фруктами переважали і в бордюрах(рамах) гобеленів, цих тканих фресок доби, і виконувались з кольорових ниток.
      Офіційний портрет королівської особи розміщували в раму з гербом чи короною (рама портрету Катерини ІІ, дизайнер Карл Людвіг Бауер, Новий палац Сан-Сусі, Постдам, рама портрету королеви Луїзи V, пастель).
Різьблені рами для термометрів та барометрів виготовляли в Лондоні та Петербурзі у 18 столітті. Антикварні прилади нині — надбання музеїв.
      Твори малярів вигідно виглядали в добре зробленій картинній рамі. Це добре знали представники французького імпресіонізму — Клод Моне та Каміль Піссарро. Свої картини вони часто облямовували антикварними рамами. У 18 столітті на хвилі повального захоплення аристократами порцеляною з'явилися перші зразки рам з порцеляни. Місцем їх виробництва стала Берлінська порцелянова мануфактура. В середині 18 ст. були віднайдені нові поклади каоліну в містечку Штребель. Після випалення пореляна з каоліну цього родовища мала значно біліший колір, ніж сировина. Вона так сподобалась, що порцеляну тільки вкривали глазуррю без розфарбовування. На замову короля Фрідріха ІІ з чисто білої порцеляни виготовили декілька рам для дзеркал, що прикрасили кабінет монарха в Новому палаці Потсдама. Рами прикрашені хвилястими візерунками з додачею квітів та білого птаха. Ті ж візерунки були і на стінах жовтого кабінету, створюючи разом єдиний ансамбль в стилі рококо. Усі рами були монолитні і дещо великі за розмірами — від 434 на 91 см до 170 на 108 см. Лише незначна частка цих унікальних виробів потрапила в інші країни.
      Але широкого використання для рам крихкий матеріал не отримав.
      У 20 ст. для рам почали використовувати також пластмаси. А техніка декупаж та новітні клеї дозволяють прикрашати прості дерев'яні рами чим завгодно — стазами, намистинами, незвичними ґудзиками тощо.

Які матеріали та інструменти застосовують для виготовлення ялинкових прикрас

На уроках трудового навчання вчитель дав нам завдання виготувати ялинкову прикрасу. Дослідивши це питання, ми з'ясували, що ялинкові прикраси можна виготувати з різноманітних матеріалів.

Ялинкові іграшки можна зшити з клаптиків тканини. Відмінно підійдуть блискучі і металізовані тканини, а для ялинки в стилі «кантрі» прекрасним вибором буде грубувате полотно. Кольори можна вибирати традиційні новорічні – червоний, білий, золотий і темно-зелений. А можна проекспериментувати з незвичними відтінками, які можуть виглядати дуже оригінально. Цікаво будуть виглядати іграшки в стилі «печворк», зшиті з клаптиків, підібраних за кольором і за стилем.

В ході виконання даного завдання ми ознайомилися з різноманітними матеріалами та інструментами, які можна використовувати для виготовлення ялинкових прикрас. Це може бути: тканина,фетр,дріт,стрічки, паєтки,а також можна використовувати вторинні матеріали такі як: старі лампочки, ПЕТ вироби, глянцеві журнали, картонні рулони від паперових рушників, нитки зі старих в'язаних виробів та інше.

З цього ми зробили висновок, що доцільно виготовляти ялинкові прикраси своїми руками. Ми вважаємо, що це економічно вигідно та актуально.

Які матеріали використовують для виготовлення ялинкової прикраси

На уроках трудового навчання вчитель дав нам завдання виготувати ялинкову прикрасу. Опрацювавши  це питання, ми з'ясували, що ялинкові прикраси можна виготувати з різних матеріалів.

 

   

  Ялинкові прикраси з фетру як ніколи у моді. По-домашньому теплі і затишні, вони зігріють Тебе і в найлютіші морози, а ще — стануть відмінним подарунком друзям напередодні зимових свят.

   Під час виконання даного завдання ми познайомилися з різноманітними матеріалами та інструментами, які можна використовувати для виготовлення ялинкових прикрас. З'ясували, що можна використати навіть вторинну сировину.

З цього ми зробили висновок, що доцільно виготовляти ялинкові прикраси своїми руками. Ми вважаємо, що це економічно вигідно та актуально.

     Наш вчитель поставив перед нами завдання дослідити історію виникнення вязання гачком.
Опрацювавши різні інформаційні джерела, ми знайшли   відповіді на питання. Ви дізнаєтеся в цій статті, що таке гольниця, історія її виникнення
   Гольниця — футляр або подушечка для голок і шпильок, яку використовують в швейній справі. Гольниця може кріпитися до швейної машини, висіти на стіні або лежати на столі.

    Для шиття потрібні різні голки, тому для їх зберігання та зручності використання слід зшити окремі подушечки. Історія винекнення гольниці у стародавні часи, коли тканина тільки стала поширюватися, гольниці виготовлялися за допомогою будь-якої тканини і паперу, які перекладалися між собою. Але їх могли собі дозволити тільки багаті люди. Пізніше, гольниці виготовлялися з дерева або слонової кістки, і між ними розташовувалася оксамитова матерія, де зберігалися шпильки, голки
    У XVIII столітті такі гольниці-подушечки стали популярними серед швачок. Гольниці-подушечки часто створюються рукодільницями в декоративних цілях. Вони можуть бути простої форми — квадрат, коло, сердечко — або складної: у вигляді сумочки, фігурки тварини, квітки. Просту саморобну гольницю можна виготовити з картону, набивного матеріалу, наприклад, вати або поролону, і тканини. Гольниці прикрашають вишивкою, аплікацією, замість тканини може використовуватися в’язка. Виготовлення гольниці — популярне завдання на заняттях з рукоділля для дошкільнят. Зараз у продажу є готові гольниці. Гольниці-футляри можуть бути різної форми, але з них не завжди зручно діставати потрібну голку. Також є магнітні гольніці, які можуть бути в формі підставки, або у вигляді коробочки з магнітом всередині.
     Багато джерел стверджують, що в’язання гачком було відомо ще раніше, в 1500 р. в Італії під назвою “чернеча робота” (nun’s work) або “чернечі мережива” (nun’s lace), де черниці в’язали церковний текстиль. У її дослідженні наводяться приклади плетіння мережив і щось типу мереживній стрічки, багато з яких були збережені. Але, тим не менш “все вказує на те, що в’язання гачком ще в 16 столітті не було відомо в Італії під будь-яким ім’ям”.
     Дослідники говорять про те, що в’язання гачком, ймовірно, походить безпосередньо від Китайського рукоділля – дуже давньої форми вишивки відомої в Туреччині, Індії, Персії та Північній Африці, яка досягла території Європи в 18-м столітті, і яку називали «tambouring». Ця методика полягала в тому, що тканину, яку називали фонова, пружно натягали на основу. Робочу нитку тримали під тканиною. Голкою з гачком пронизували тканину і, захоплюючи петлі робочої нитки, простягали вгору через тканину. Поки петля перебувала все ще на гачку, гачок вставляли вздовж трохи далі і створювали іншу петлю робочої нитки, яку пронизували через першу петлю, для створення ланцюжка. Гачки були тонкими як швейні голки, так що роботи мали виконуватися дуже тонкою ниткою.
      В кінці 18 століття, «tambouring» перетворився в те, що французькою називають “в’язання в повітрі“, коли від фонової тканини відмовилися, і стежки робилися один на одному. В’язання гачком почало розвиватися в Європі на початку 19 століття, отримавши потужний імпульс від Мадмуазель Рейг де ла Бранкардьері (Mlle.Riego de la Branchardiere), більш відомої своєю здатністю перетворювати старомодною голкою зразки мережив в в’язані гачком моделі, які можна було легко повторити. Вона опублікувала багато книг зі схемами, щоб мільйони жінок мали можливість їх копіювати. Рейг також стверджувала, що вона винайшла мереживне в’язання гачком, яке сьогодні називають ірландським мереживом.

. Яке значення має обрядова лялька?

На уроці трудового навчання  ми отримали завдання дізнатися, лялька-мотанка -це іграшка чи оберіг?

Так, ми звикли, що оберіг – це щось таке, що висить на стіні і його не можна чіпати пальцями, але тут все навпаки. Ляльки-мотанки були популярними ще з часів Скіфів. Так, історія їх дуже древня. Само собою, іграшок тоді не було, а дітям робили забавки із сіна, а згодом – із клаптиків тканини, які залишались після шиття. Але мали вони й сакральне значення. Ляльки-мотанки використовували під час найрізноманітніших ритуалів, обрядів. Ними навіть вимолювали хороший урожай, їх виготовляли на кожне свято. Також предки вірили, що лялька-мотанка може перейняти на себе хвороби. Коли дитина почувалась погано, для неї робили ляльку і клали поруч. Після того, як хвороба відступала, ляльку спалювали.   

  Для того, щоб зробити ляльку ідеальною існують таємні інструкції

– Справжню ляльку-мотанку не можна «колоти». Тобто під час її виготовлення не варто користуватися ножицями, голками та іншими гострими предметами. Також, якщо ви робите ляльку для когось, думайте про цю людину, про те, що вона для вас означає. Важливо не сідати за роботу у поганому настрої, бо це передасться й вашому творінню. Ви маєте бути максимально спокійними і щасливими, тоді лялька-мотанка буде не просто іграшкою, а справжнім оберегом, який принесе у вашу оселю частинку древніх народних традицій та стане чудовою забавкою для дитини.

 Так от вивчивши дане питання ми дійшли висновку, що лялька - мотанка все таки є оберегом!

Історія виникнення підставки під гаряче

На уроці трудового навчання ми почали роботу над творчим проектом – виготовленням підставки під гарячий посуд. Від учителя наша група отримала завдання дослідити питання – історія виникнення підставки під гарячий посуд. Провівши дослідження за допомогою інтернет-ресурсів ми з’ясували деякі історичні факти.
За одним із припущень стверджують, що підставка виникла разом із винайденням самовару. У результаті люди винайшли підстаканник.
Археологи стверджують, першими підставками були шматки шкіри, на які клали м'ясо звірини та іншу їжу.Потім з’явились дерев’яні дощечки із заглибленням посередині; пізніше почали виготовляти тарілки, або підставки з глини.За іншими припущеннями в далекому Китаї, за Великим Китайським муром, який вдень і вночі охороняла сторожа, почали виробляти порцеляновий (фарфоровий) посуд. Вже в IV столітті китайці почали використовувати порцелянові тарілки, як підставки під гарячий посуд.
Таким чином ми ознайомились із історією виникнення підставки під гаряче.

Походження та види в'язаного пончо

   На уроках трудового навчання вчитель об'єднав у групи учнів класу. Наше завдання полягало в розкритті питання про походження та види в'язаного пончо. Працюючи над ним, ми переглянули мережу Інтернет та зібрали потрібний матеріал. Результат праці пропонуємо на ваш розгляд.

                                       Результати дослідження         

            Пончо (ісп. Poncho «ледачий») - латиноамериканський традиційний верхній одяг у формі прямокутника з отвором для шиї та голови посередині.

Пончо – один із стародавніх видів одягу на нашій  планеті, який зберігся не  лише в музеях і на стародавніх малюнках, а одяг, який досі вдягають мільйони людей.

Ніхто не може точно назвати дату появи пончо. Вчені вважають, що в основі всіх типів одягу лежить один елемент – це простий прямокутний клаптик тканини, який драпірується різними способами навколо тіла. Вважається, що вперше пончо з’явилось ще до епохи іспанського володіння в індійському племені Араукано (Патагонія). Це типовий одяг жителів Анд. До наших днів дійшли пончо володарів перуанського узбережжя – Чиму. У 13-14 ст. їх робили з пір’їв. Крім геометричних візерунків, на ньому відображались дикі птахи та фігури людей у традиційному одязі.

Пончо, які відносяться до часів інків, створювались, як правило, із чудової вовни спеціально відібраних для цього тварин, чия м’яка шерсть вже була наповнена природними кольорами.

Стародавні люди казали: «Життя є колір». Цей принцип знайшов своє відображення в кольорових візерунках на пончо, які слугували не тільки своєрідним літописом стародавніх подій та легенд, а також вказівкою місця, де пончо виготовлялося, але й більш важливе – спеціально підібраній кольоровій гамі, яка притаманна оточуючій природі.

Яскравість фарб пончо не є «аляповатим» нагромадженням окремих елементів і кольорів. Усі фарби, як і сам малюнок, є своєрідною картиною та посиланням, які колись могли прочитати стародавні люди.

Різновиди виробу:

- пончо довге, міні-пончо, пончо-плащ;

- двобічний, пончо-етно, з орнаментом, ажурною в'язкою, пончо-альпака;

- пончо без шва, пончо зі швами, із застібкою та без неї;

- за формою: квадратне, прямокутне, прилягаюче, ромбоподібне тощо.

Його можна носити з будь-яким одягом, силует  від цього тільки виграє. Пончо можна використовувати і як ажурну накидку до святкового одягу, і як демісезонний повсякденний одяг. На дачі, на відпочинку дуже приємно в такій накидці. 

Більше інформації ви можете побачити, ознайомившись з електронною книгою за посиланням Інформація про пончо в блозі нашого вчителя Вакули А.Г. Цікава справа 

Виготовлення листівки технікою "ізонитка"

Ми, учні 6-А класу, на уроках трудового навчання отримали завдання виготовити листівку у техніці "ізонитка". Перед нами постало питання: "А чи потрібні листівки в сучасному житті?""Які існують техніки виготовлення листівок?"
Щоб відповісти на це питання ми звернулися до історії виникнення листівки. Досліджуючи це питання, ми дізналися, що у кінці ХІХ століття на початку ХХ століття виникла листівка, іноді її називають відкритий лист, а іноді «артистична карта». Такі листівки створювалися художниками. Точної дати виникнення цей виріб не має. Дуже багато часу минуло, доки листівка стала такою, як ми її знаємо.

На сьогоднішній день листівка є одним із атрибутів свят. Але частіше використовують електронні листівки. Також ми провели опитування і з'ясували, що 10% учнів 6-х класів вважають, що листівки не потрібні, 50% вирішили, що досить тільки електронних листівок, а 40% учнів підтвердили необхідність листівок у сучасному житті.

Існує багато видів листівок, технік, за допомогою яких їх виготовляють.

Ознайомившись з  великою кількістю матеріалу, ми дійшли висновку, що існує дуже багато технік виготовлення листівок: ізонитка, квілінг, скрапбукінг, орігамі тощо.

Ми зацікавилися технікою "ізонитка".

Ізонитка або нитяна графіка (зображення ниткою, нитковий дизайн) - графічне зображення, особливим чином виконане нитками на картоні або іншій твердій підставі.

Цю техніку також іноді називають ізографіка або вишивка по картону. В якості підстави ще можна використовувати оксамит (оксамитову папір) або щільний папір. Деякі умільці зараз роблять вишивку на дисках. Нитки можуть бути звичайні швейні, шерстяні, муліне або інші. Також можна використовувати кольорові шовкові нитки. 

Саме використання кольорових шовкових ниток найбільше нам сподобалося і ми хочемо, щоб ця техніка зацікавила і вас.

Кухонний набір - прикраса та користь

На уроці трудового навчання вчитель дав нам завдання виготовити кухонний набір.Ми вирішили виготовити кухонний набір із трьох кухонних дощок, але ми вирішили дізнатися для чого його використовують.Цю інформацію ми знайшли в інтернеті. Був використаний сайт:  elibrary.kubg.edu.ua/1667/1/N_Borynets_TN_9_IPPO.pdf
         Завжди вважалося, що кухонні дошки повинні бути дерев'яними.
• І дійсно, більшість виробів з тіста обробляється тільки на дерев'яній дошці. Оптимальний розмір обробної дошки для тесту 50х75 см. Дерево м'яко, пружно і пластично, ніж допомагає розгортати тісто.
• Для оброблення овочів і м'яса, так само традиційно використовувалися дерев'яні обробні дошки.
Але у них є кілька незручностей:
- з плином часу та частина дошки, на якій частіше ріжуть (зазвичай це середина) стає увігнутою;
- в той же час, дерево не дуже гігієнічно, воно вбирає сік овочів і фруктів (разом з їх кольором) і містити в чистоті дерев'яну дошку, як і іншу дерев'яну кухонне начиння складно. Їх необхідно обшпарювати окропом до і після роботи, зчищати гострим ножем, а в посудомийну машину завантажувати будь-які дерев'яні предмети не рекомендується, так як від миючих засобів, що застосовуються в машинах, дерево псується;
- тому для оброблення овочів і, тим більше м'яса, дуже гарні обробні дошки зі спеціального скла. Вони дуже добре миються (навіть в посудомийній машині), не ламаються і не б'ються. На них можна навіть відбивати м'ясо. Єдиний їхній недолік - звук, який видає ніж, стикаючись з ними. Але і до цього можна пристосуватися;
- пластмасові обробні дошки теж хороші, але вони, як і дерев'яні, стираються в середині, там, де частіше ріжуть. (Зате є привід поміняти їх на нові). Як скляні, так і пластмасові обробні дошки бувають різнокольоровими, що робить кухню ошатною і дозволяє не плутати дошку для оброблення сирого м'яса з дошкою для овочів.
• Для нарізки хліба разом зі спеціальним ножем придумали дошку, що має піддон, в який зсипаються крихти.

Особливості різьблення виробів Слобожанщини?

 Наш учитель , Олена Анатоліївна разом з нами учнями  7 - 8 класів проводить  пошукову роботу про відродження народних трацій  різьблення деревинни виробі Слобожанщини.  В ході роботи ми,  відвідали музеї м. Суми  на народного майстра по різьблення Ковальовим О.М. побажали відродити  мотиви композиції різьблення на деревяних  виробах.Під час вирішення даного питання учні 7-8 об'єднались в 2 групи , які вивчали історію різьблення, мотиви композицій, елементи оздоблення виробів на Сумщині.В ході дослідження виявили різні види оздоблення виробів, мотиви композицій , які зустрічаються на Сумщині. Пропонуємо матеріал дослідження впроваджувати на уроках трудового навчання  та відроджувати традиції нашого краю. Бажаючи можуть долучитись до нашої творчої групи.

Які матеріали та інструменти використовують при виготовленні ялинкової прикраси

На уроках трудового навчання вчитель дав нам завдання виготувати ялинкову прикрасу. Дослідивши це питання, ми з'ясували, що ялинкові прикраси можна виготувати з різноманітних матеріалів.

Іграшки, зроблені своїми руками, можуть не тільки зайняти почесне місце на головній ялинці, але й стати ідеальним подарунком на Новий рік для друзів чи рідних. Простір для фантазії при роботі над такою новорічною іграшкою величезний.

Наприклад, при створенні в’язаного ялинкової кульки у рукодільниці є вибір: працювати спицями або гачком. Новорічні кулі в’язані спицями — дуже акуратні і з безліччю деталей, кулі в’язані гачком — симпатичні щільні м’ячики, від яких віє домашнім затишком.

В ході виконання даного завдання ми ознайомилися з різноманітними матеріалами та інструментами, які можна використовувати для виготовлення ялинкових прикрас. Це може бути: тканина,фетр,дріт,стрічки, паєтки,а також можна використовувати вторинні матеріали такі як: старі лампочки, ПЕТ вироби, глянцеві журнали, картонні рулони від паперових рушників, нитки зі старих в'язаних виробів та інше.

З цього ми зробили висновок, що доцільно виготовляти ялинкові прикраси своїми руками. Ми вважаємо, що це економічно вигідно та актуально.

Які існують форми підставок під гарячий посуд?

На уроці трудового навчання в 6 класі наш вчитель Олійник Сергій Вікторович поставив перед нами питання "Які існують форми підставок під гарячий посуд?". Опрацювавши різні інформаційні джерела, а саме журнали та тематичні сайти, ми дізналися наступне.
Що виготовлення свого виробу розпочинається з - розробки форми майбутньої підставки.
На цьому етапі визначаються з функціональним призначенням виробу. Так, підставка під гаряче - це необхідний предмет побуту. Вона прикрасить інтер’єр кухні своєю формою та виглядом і збереже меблі від руйнівного впливу високої температури. У ході роботи з інформаційними джерелами шукаємо схожі вироби-аналоги.
 У нашому випадку обрано три варіанти підставок, що вже існують. Це підставки, виготовлені з деревини (зразок 1); металу (зразок 2), комбіновані (зразок 3).
При дослідженні нашого питання ми дійшли висновку, що підставка під гарячий посуд буде виготовлятися з такого конструкційного матеріалу як - деревина. Бо це є доступний, легкий в обробці та естетично привабливий матеріал.
 

Які конструкційні матеріали можна використовувати для виготовлення кухонної дошки?

На уроці трудового навчання ми почали роботу над творчим проектом – виготовленням кухонної дошки. Від учителя наша група отримала завдання дослідити питання – які конструкційні матеріали кращі для виготовлення і використання даного виробу. Провівши дослідження за допомогою інтернет-ресурсів ми створили банк ідей, де з’ясували, які матеріали взагалі використувують для виготовлення кухонної дошки. Дерев'яні кухонні дошки можуть бути зроблені з твердих порід деревини — дубу, буку. Дешевші, але менш довговічні дошки з берези. Багато переваг мають дошки, склеєні з планок бамбуку, але їхня безпека залежить від складу клею: у ньому не повинен міститися отруйний формальдегід.
М’які породи деревини, не зважаючи на меншу довговічність, мають ряд переваг над твердими. Вони значно менше викришуються і менше туплять лезо.Фанерні кухонні дошки найдешевші, але вони найменш стійкі до гниття та розшарування.Пластикові кухонні дошки виготовляють із силіконової пластмаси, вони дешевші від дерев'яних. Недоліки: сильно ковзають по столу; порівняно з дерев'яними менш гігієнічні, бо на їхній поверхні з часом утворюються мікротріщини, де розмножуються мікроорганізми. Існують багатошарові пластикові кухонні дошки: коли верхній шар приходить у непридатність, його знімають.
Порцелянові дошки не вбирають вологу і не дряпаються. Недоліки — крихкі і сильно туплять ножі.
Скляні кухонні дошки із загартованого скла досить міцні, але теж сильно псують леза. Підходять більш для роботи з в'язкими продуктами, де не потрібне різання. Для уникнення ковзання по столу їх можуть споряджати гумовими «ніжками».Кам'яні кухонні дошки доволі екзотичні, але зручні для обробляння в'язких речовин.Узагальнюючи наше дослідження, можемо сказати, що в шкільних умовах найкраще використати деревину, і твердої, і м’якої породи; для міської місцевості іноді набагато простіше знайти фанеру (купити в будівельному магазині). Таким чином ми ознайомились із матеріалами, які можна використати для виготовлення кухонної дошки.

Що таке органайзер для рукоділля?

Ми учні 6 класу і працюючи на уроках трудового навчання, наша вчителька Вікторія Володимирівна порадила дослідити питання "Що таке органайзер?". Опрацювавши різні інформаційні джерела, а саме журнали та тематичні сайти, ми дізналися наступне.

    У перекладі з англійської мови «органайзер» - це організатор. Українці довгий час використовували новомодне слово, позначаючи блокноти, призначених для планування. Особливість таких книг для нотаток – внутрішнє розбиття по дням тижня, іноді з датами на весь рік. На зміну паперовим блокнотам прийшов електронний органайзер. Що така програма існує, сьогодні знає кожен.  Після того як планування стало доступним, люди задумалися про організацію матеріальних речей. В будь-якому магазині для рукоділля можна купити органайзери для дрібних речей, канцелярії, одягу та інших предметів. Цим словом зазвичай називають чохли, коробки та інші пристосування для зберігання, відмінною рисою яких є наявність безлічі відділень.

    При дослідженні нашого питання ми дійшли висновку, що органайзер для рукоділля є необхідним предметом для нашого побуту та роботи. Тому що такі дрібнички як голка, нитки, шпильки та ножиці завжди кудись діваються, а зберігаючи їх в одному місці ми завжди готові до роботи!